Правосла́вный мл҃твосло́въ/Мл҃твы ра̑зныѧ

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
А҆́ще бꙋ́кви непра́вилнѣ зрѧ́тсѧ, грѧдѝ сѣ́мо, да грамматоси́ры є҆́млеши.
Правосла́вный мл҃твосло́въ
Мл҃твы ра̑зныѧ
This page contains Church Slavonic text. Without proper font support, you may see question marks, boxes, or other symbols instead of letters and diacritics. Click here to download required fonts.


Мл҃твы ра̑зныѧ.


Мл҃тва ст҃а́гѡ є҆фре́ма сѵ́рїна:

Гдⷭ҇и и҆ влⷣко живота̀ моегѡ̀, дꙋ́хъ пра́здности, ᲂу҆ны́нїѧ, любонача́лїѧ и҆ праздносло́вїѧ не да́ждь мѝ. Покло́нъ вели́кїй.

Дꙋ́хъ же цѣломꙋ́дрїѧ, смиреномꙋ́дрїѧ, терпѣ́нїѧ и҆ любвѐ, да́рꙋй мѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀. Покло́нъ вели́кїй.

Е҆́й, гдⷭ҇и цр҃ю̀, да́рꙋй мѝ зрѣ́ти моѧ̑ прегрѣшє́нїѧ, и҆ не ѡ҆сꙋжда́ти бра́та моегѡ̀: ꙗ҆́кѡ бл҃гослове́нъ є҆сѝ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. Покло́нъ вели́кїй.

Та́же ма́лыхъ в҃і, глаго́лѧ на кі́йждо покло́нъ:

Бж҃е, ѡ҆чи́сти мѧ̀ грѣ́шнаго.

И҆ па́ки послѣдѝ мл҃твꙋ всю̀:

Гдⷭ҇и и҆ влⷣко живота̀ моегѡ̀, дꙋ́хъ пра́здности, ᲂу҆ны́нїѧ, любонача́лїѧ и҆ праздносло́вїѧ не да́ждь мѝ. Дꙋ́хъ же цѣломꙋ́дрїѧ, смиреномꙋ́дрїѧ, терпѣ́нїѧ и҆ любвѐ, да́рꙋй мѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀. Е҆́й, гдⷭ҇и цр҃ю̀, да́рꙋй мѝ зрѣ́ти моѧ̑ прегрѣшє́нїѧ, и҆ не ѡ҆сꙋжда́ти бра́та моегѡ̀: ꙗ҆́кѡ бл҃гослове́нъ є҆сѝ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. И҆ покло́нъ є҆ди́нъ вели́кїй.

Мл҃тва при вкꙋше́нїи просфоры̀ и҆ ст҃ы́ѧ воды̀:

Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, да бꙋ́детъ да́ръ тво́й ст҃ы́й и҆ ст҃а́ѧ вода̀ во ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ мои́хъ, въ просвѣще́нїе ᲂу҆ма̀ моегѡ̀, во ᲂу҆крѣпле́нїе дꙋше́вныхъ и҆ тѣле́сныхъ мои́хъ си́лъ, во здра́вїе дꙋшѝ и҆ тѣ́ла моегѡ̀, въ покоре́нїе страсте́й и҆ не́мощей мои́хъ: по беспредѣ́льномꙋ чл҃вѣколю́бїю твоемꙋ̀, мл҃твами пречⷭ҇тыѧ твоеѧ̀ мт҃ре, и҆ всѣ́хъ ст҃ы́хъ твои́хъ. А҆ми́нь.

Мл҃тва пред̾ вкꙋше́нїемъ пи́щи:

Ѻ҆́ч҃е на́шъ, и҆́же є҆сѝ на нб҃сѣ́хъ, да ст҃и́тсѧ и҆́мѧ твоѐ, да прїи́детъ црⷭ҇твїе твоѐ, да бꙋ́детъ во́лѧ твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ на нб҃сѝ и҆ на землѝ. Хлѣ́бъ на́шъ насꙋ́щный да́ждь на́мъ дне́сь: и҆ ѡ҆ста́ви на́мъ до́лги на́шѧ, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ ѡ҆ставлѧ́емъ должникѡ́мъ на́шымъ: и҆ не введѝ на́съ во и҆скꙋше́нїе, но и҆зба́ви на́съ ѿ лꙋка́вагѡ.

Бцⷣе дв҃о ра́дꙋйсѧ, бл҃года́тнаѧ мр҃і́е, гдⷭ҇ь съ тобо́ю: бл҃гослове́на ты̀ въ жена́хъ, и҆ бл҃гослове́нъ пло́дъ чре́ва твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ сп҃са родила̀ є҆сѝ дꙋ́шъ на́шихъ.

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Гдⷭ҇и, поми́лꙋй, триⷤ.

Мл҃твами ст҃ы́хъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, гдⷭ҇и і҆и҃се хрⷭ҇тѐ бж҃е на́шъ, поми́лꙋй на́съ. А҆ми́нь.

И҆лѝ, вмѣ́стѡ Ѻ҆́ч҃е на́шъ: и҆ Бцⷣе дв҃о:

Ꙭ҆́чи всѣ́хъ на тѧ̀ гдⷭ҇и ᲂу҆пова́ютъ, и҆ ты̀ дае́ши и҆̀мъ пи́щꙋ во бл҃говре́менїи: ѿверза́еши ты̀ ще́дрꙋю рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ и҆сполнѧ́еши всѧ́кое живо́тно бл҃говоле́нїѧ.

И҆лѝ:

Ꙗ҆дѧ́тъ ᲂу҆бо́зїи и҆ насы́тѧтсѧ, и҆ восхва́лѧтъ гдⷭ҇а взыска́ющїи є҆го̀: жива̑ бꙋ́дꙋтъ сердца̀ и҆́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка.

Мл҃тва по вкꙋше́нїи пи́щи:

Бл҃годари́мъ тѧ̀ хрⷭ҇тѐ бж҃е на́шъ, ꙗ҆́кѡ насы́тилъ є҆сѝ на́съ земны́хъ твои́хъ бла̑гъ: не лишѝ на́съ и҆ нбⷭ҇нагѡ твоегѡ̀ црⷭ҇твїѧ: но ꙗ҆́кѡ посредѣ̀ ᲂу҆ченикѡ́въ твои́хъ прише́лъ є҆сѝ сп҃се, ми́ръ даѧ̀ и҆̀мъ, прїидѝ къ на́мъ, и҆ сп҃сѝ на́съ.

Досто́йно є҆́сть ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ, бл҃жи́ти тѧ̀ бцⷣꙋ, приснобл҃же́ннꙋю, и҆ пренепоро́чнꙋю, и҆ мт҃рь бг҃а на́шегѡ. Чⷭ҇тнѣ́йшꙋю херꙋві̑мъ, и҆ сла́внѣйшꙋю без̾ сравне́нїѧ серафі̑мъ, без̾ и҆стлѣ́нїѧ бг҃а сло́ва ро́ждшꙋю, сꙋ́щꙋю бцⷣꙋ тѧ̀ велича́емъ.[1]

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Гдⷭ҇и, поми́лꙋй, триⷤ.

Мл҃твами ст҃ы́хъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, гдⷭ҇и і҆и҃се хрⷭ҇тѐ бж҃е на́шъ, поми́лꙋй на́съ. А҆ми́нь.

Призыва́нїе по́мощи ст҃а́гѡ дх҃а
пред̾ нача́ломъ всѧ́кагѡ до́брагѡ дѣ́ла:

Цр҃ю̀ нбⷭ҇ный, ᲂу҆тѣ́шителю, дш҃е и҆́стины, и҆́же вездѣ̀ сы́й, и҆ всѧ̑ и҆сполнѧ́ѧй, сокро́вище бл҃ги́хъ, и҆ жи́зни пода́телю, прїидѝ и҆ всели́сѧ въ ны̀, и҆ ѡ҆чи́сти ны̀ ѿ всѧ́кїѧ скве́рны, и҆ сп҃сѝ, бл҃же, дꙋ́шы на́шѧ.

Тропа́рь, гла́съ в҃:

Тво́рче и҆ созда́телю всѧ́ческихъ, бж҃е, дѣла̀ рꙋ́къ на́шихъ, къ сла́вѣ твое́й начина́ємаѧ, твои́мъ бл҃гослове́нїемъ спѣ́шнѡ и҆спра́ви, и҆ на́съ ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀ и҆зба́ви, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ всеси́ленъ, и҆ чл҃вѣколю́бецъ.

Конда́къ, гла́съ ѕ҃:

Ско́рый въ застꙋпле́нїе и҆ крѣ́пкїй въ по́мощь, предста́ни бл҃года́тїю си́лы твоеѧ̀ ны́нѣ, и҆ бл҃гослови́въ ᲂу҆крѣпѝ, и҆ въ соверше́нїе намѣ́рєнїѧ бл҃га́гѡ дѣ́ла рабѡ́въ твои́хъ произведѝ: всѧ̑ бо є҆ли̑ка хо́щеши, ꙗ҆́кѡ всеси́льный бг҃ъ, твори́ти мо́жеши.

Мл҃тва:

Гдⷭ҇и і҆и҃се хрⷭ҇тѐ, сн҃е є҆диноро́дный безнача́льнагѡ твоегѡ̀ ѻ҆ц҃а̀, ты̀ ре́клъ є҆сѝ пречⷭ҇тыми ᲂу҆сты̀ твои́ми: ꙗ҆́кѡ без̾ менє̀ не мо́жете твори́ти ничесо́же. Гдⷭ҇и мо́й гдⷭ҇и, вѣ́рою ѡ҆б̾е́мь въ дꙋшѝ мое́й и҆ се́рдцѣ тобо́ю речє́ннаѧ, припа́даю твое́й бла́гости: помози́ ми грѣ́шномꙋ, сїѐ дѣ́ло, мно́ю начина́емо, ѡ҆ тебѣ̀ самѣ́мъ соверши́ти, во и҆́мѧ ѻ҆ц҃а̀, и҆ сн҃а, и҆ ст҃а́гѡ дх҃а. А҆ми́нь.


  1. ꙳ Ѿ па́схи до вознесе́нїѧ вмѣ́стѡ сеѧ̀ мл҃твы глаго́лемъ задосто́йникъ па́схи, си́рѣчь припѣ́въ и҆ і҆рмо́съ ѳ҃-ѧ пѣ́сни пасха́льнагѡ канѡ́на:
    А҆́гг҃лъ вопїѧ́ше бл҃года́тнѣй: чⷭ҇таѧ дв҃о ра́дꙋйсѧ, и҆ па́ки рекꙋ̀, ра́дꙋйсѧ: тво́й сн҃ъ воскр҃се тридне́венъ ѿ гро́ба, и҆ мє́ртвыѧ воздви́гнꙋвый: лю́дїе весели́тесѧ.
    Свѣти́сѧ, свѣти́сѧ, но́вый і҆ерⷭ҇ли́ме: сла́ва бо гдⷭ҇нѧ на тебѣ̀ возсїѧ̀. Ликꙋ́й ны́нѣ, и҆ весели́сѧ сїѡ́не. Ты́ же чⷭ҇таѧ красꙋ́йсѧ бцⷣе, ѡ҆ воста́нїи ржⷭ҇тва̀ твоегѡ̀.
    Въ попра́зднство дванадесѧ́тыхъ пра́здникѡвъ глаго́лемъ и҆́хъ задосто́йники.