Page:Мокшанские песни (М. Е. Евсевьев, 1897).djvu/18

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
This page has been proofread.

— 16 —


15.

Ужа азы̃ндан мон нужан́ӓз́ен́
Мон нужан́ӓз́ен́ — салдацкы̃ј службат́:
Ш́ин́ет́ јотафца оц́у в́ир́еса,
В́ен́ст́ јотафца ул́ц́а квалман́ӓ
Ул́ц́а квалман́ӓ — вал́ма алган́ӓ.

15.

Подожди я разскажу про свою нужду,
Про свою нужду — про солдатскую службу:
День провожу я въ большомъ лѣсу,
Ночь провожу я на улицѣ,
На улицѣ — подъ окнами.

20.

В́ес́т́-ќӓ токат́кш́н́ен́, ал́кај, вал́мазы̃т:
Сем́јац́ӓ уж́инај, тон́с́ палн́ат с́ин́н́ат,
С́ив́л́у пакар́х́н́ен́ эс́ шабат́н́ен́д́и,
Шава пакар́х́н́ен́ салдатт́ ц́орансты̃;
Омбц́ед́ӓ токат́кш́н́ен́, ал́кај, вал́мазы̃т:

20.

Разъ угождалъ я, батюшка, подъ твое окно:
Семья твоя ужинаетъ — самъ ты мясо крошишь, —
Мясные мослы ты своим дѣтямъ (отдаешь),
А сухіе-то мослы ты солдатскому сыну.
Въ другой разъ угождалъ я, батюшка, подъ твое окно:

25.

Тон самај п́иксат с́удуф салдаткат́,
Салдаткас́ ашч́и ќерш п́ел́ п́ен́аса,
Шчаф́ќе, кар́аф́ќе — сон нар́ажаф́ќе:
Акша пал́ан́ӓ с́удуф́т́ лаҥксы̃нза,
Пока с́окын́ат с́удуф́т́ п́ер́ф́канза,

25.

Ты бьешь несчастную солдатку.
Солдатка стоитъ на лѣвой сторонѣ (въ углу).
Одѣта, обута она — принаряжена:
Бѣлая рубашка на несчастной надѣта,
Боковыя кисти у несчастной подвязаны.

30.

Акша в́ӓзкан́ӓ с́удуф́т́ п́р́асы̃нза...*

30.

Бѣлый платочекъ у несчастной на головѣ...*

Ст. Пшенево.
 


XII.
1.

С́ин́кан́ Малан́ӓс́ — равд́ж́а ц́иган аван́ӓс́,
Ц́иган аван́ӓс́ — ц́угун потмакс шаман́ӓс́.
Ломат́н́ӓ кшт́ир́д́иш́т́ п́ич́ен́, кузы̃н́ од кутса,
Малаз́ӓ кшт́ир́д́и модан́ з́емл́анкан́аса;

1.

Синькина Маланья — черная цыганка,
Черная цыганка — лицо которой что дно чугуна.
Люди прядутъ въ сосновыхъ, елевыхъ новыхъ избахъ,
Маланья прядетъ въ земляной земляночкѣ.

5.

Ломат́ с́ормадыш́т́ ушы̃са, шин́ каршы̃са,
Мала с́ормады̃ фталда маз́и рошчаса;
Кат́ и рошчаса — с́ед́ин́ ќӓр́ам тошнаса;
Наксада канда — ќелун́ канда алы̃нза,
Л́ӓш́ акша т́евн́ац — сузма т́евн́ац эл́сы̃нза,

5.

Люди вышиваютъ наволѣ — противъ солнца,
Маланья вышиваетъ — назадахъ въ красивой рощѣ,
Хотя и въ рощѣ — въ жгучей сердце тошнотѣ.
Гнилая колода — березовая колода подъ ней.
Какъ иней бѣлая работушка, спорая работушта* въ подолѣ у ней.