Колхозонь эряф/1940/06/Павазть сатомац

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
Колхозонь эряф (1940), № 6 Июнь edited by Игнатьев Г. А., Дурнов Ф. С.
Павазть сатомац
Колхозонь эряф. Эрь ковонь литературно-художественнай и общественно-политическяй журнал. Мордовскяй Советскяй писателень союзть органоц. — № 6 Июнь 1940. — с. 55—57
 
[55]
 
Павазть  сатомац

Эрясь-ащесь фкя козя баяр. Сонь ульсть колма цёранза. Кафттне синь эздост ульсть вельф скупойхть и пяк кальдяфтольхть работникненди. А колмоцесь, ёлмась, пяк добраель, работникнень видева цебярель. Алянц козяшинц лангс афи ваноль, симондель винада, налхколь картаса. Аляц и патянза эсонза сюцихть, а сон ся пяли афи кули.

Вов баярсь весть тердезень цёранзон и корхтай:

— Сиредень ни, цёрат, и, пожалай, курок кулан. Эряфтада благославиндамс и явфтомс. А куломдон меле аш месть тюренкшнемс-сялонкшнемс паршить инкса и сюволямс монь пакарнень калмоса.

Баярсь оцю цёранцты макссь винокуреннай завод, лама десятина мода, вирь, лама жувата. Цёрась лядсь пяк довольнайста, комась алянц пильгс, и тона благославиндазе сонь.

Йоткста цёранцты макссь мази кутт, лама мода, вирь и лия парши. Курок азомс, баярсь сембе имениянц явозе кафтова. Тоса панжезе ярмак арзянц и сятненьге явозень кафтова. Йолма цёранцты, Ваняти, мезевок ашезь ляд. Сонга мольсь алянцты, комась пильгозонза и кизефтезе, сон мезе максы тейнза. Но аляц каршезонза отвечась:

— Тейть мезевок аш. Тон ашеть работа, паршизень эса симондеть да налхкондоть картаса.

А Ванясь корхтай:

— Аляй, вдь монга работакшнень, эрь шиня хоть фкя сардоня коробкань питне, но тиень.

Аляц мярьгсь кандомда фкя сардоня коробка, сальник, максозень тейнза и мярьгсь:

— На вага, куломдон меле наживак сняра тыща ярмак, мзяра сардоня коробкаса, эста улят козя. На тейть сальникть, сон тейть ярашты. Добуват мезнявок, кочкасайть распутнай ялгатнень и косовок уголняса сальникть валдоняса налхксак картаса.

Обижавсь Ванясь, но мезевок аф тият.

— Но, аляй, видна, спасиба сардоня коробкать инксонга, ито родительскяй благославения, — корхтай цёрась.

Йотась аф лама врема, и баярсь кулось. Сонь нильгемонь шинц ётамс Ванять брадонза мезевок ашесть кашторда, а поминкада меле сонь панезь кудста, корхтайхть: „Архт, брат, [56]тонь тяса мезьцевок аш“. Ванясь анцесь аф лама ярмаконя, хоть кшинди, но патянза мезевок ашесть макса. Обижавсь цёрась аф азомшка. Да кода аф обижавомс, вдь эсь патянза кудста панезь.

И вов, Ванясь якай городса, вешенди работама васта. Васьфтезе сонь эчке пеке баяр, шумбракстсь мархтонза и корхтай:

— Костоннят, цёрай? Мон коста-бди няендихтень.

Ванясь азозе, што сон ся-ся купецть цёрац, што тяни аляц кулось.

— О, мон содалине аляцень, сон главнай ялгазель, мархтонза фкя шра ваксса ламоксть симоме-ярхцаме. Монь бта седизе содазе, што маластонь ломань мархта васедень. Цебярь ломанень идсь одежас корявок шарьхкодеви, — эчке пексь варжакстсь Ванять од сукнань равжа поддевканц и пиндолды кемонзон лангс. — А монь содасамак киян? Аяф? Мон городской головасян, марнек городть лангса оцюнян. Ну, аде пялон инжикс, ульхтяма знакомайхть.

Ванясь согласиндась молемс мархтонза. Баярсь сонь озафтозе шранц ваксс, кантфтсь инголенза цебярь угощения, вина. Ванять курок арась прязонза и комляясь.

— Ну, тяни аде сяфте мадома башка комнатас, а шобдава туят куду, — корхтай тейнза баярсь. Тоса сявозе сонь кувака шобда коридорга, панчсь кшнинь кенкш, фатязе Ванять кргада, ёрдазе кодама-бди подвалс и пякстазе кенкшть замокса.

Падвалса ульсь кругом шобда. Цёрась, пелезевсь, музе трнатома, шяяренза стясть. Тоса лядсть сонь мялезонза сардоня коробкась и сальниксь, конатнень максозень аляц. Сон крвястезе сальникть и тусь фкя тяйняня коридорга. Мольсь, мольсь, ванцы — стенаса кенкш и эсонза аф оцю валда вальмяня. Сон варжакстсь вальмянява и няи пяк цебярь комната и ащи тоса мазы стирь.

— Шумбрат, красавица! — пшкядсь Ванясь.

Стирсь комотсь вастстонза и празь прась вальмяняти. Сон ульсь и эвотьф и кеняртьф. Но эстакиге сон кундазе прянц и оцю вайгяльса аварьгодсь.

— Тон несчастнай ломанят, тяста кивок живойста аф лисенди. Тя старшинась разбойниконь атаман. Мон тяка городста салафан, козя купецень стирян. Лемозе Елена Ивановна. Кивок монь аф содасамань косан, ванды круглай киза топоди, кода тяса мучендан. Тейть мон эряван идемс.

— Кода?.. кода тонь идемс? — цють аф кайгиста кизефтезе сонь Ванясь.

— А ва кода. Курок аеркссь сай мархтон удома, сон ули иредьста. Тон сувама ёткованза салаваня лисят. Кодак мянят, тямак юкста моньге, на вага тейть именной сурксозень и алязень адресонц, вешк куроконе сонь и азонтк, кода ащи [57]тевсь. А сон содасы мезе эряви тиемс. Ну, тяни прощай. Самозонза илядсь ни аньцек вете минутат.

Цёрась мольсь кенкшть ваксс, матозе сальниконц и учи. Марясы — сай. Панжезе кенкшть, и цёрась ся ёткова салаване нулхтадсь подвалста. Тоса мянць городу. Учезе валдашкодомать и кармась Елена Ивановнань алянц кудонц вешендема. Ламос сон шарондсь, но сембе сяка музе. Сувась купецть пяли. А тоса купецсь стиренцты самай тись поминка. Обедама кочкась нищайхть, убогайхть и беднай ломатть. А интеллигенциять башка шра ваксс озафтозе, цёраське синь ёткозост повсь, одежанянзон коряс, маряк, кочказь. Ванясь ваны — да исяконь старшинаське тяса, шкай уголу озаф. Но сон пока местьке ашезь кашторда. Купецсь ушедсь винань каннема.

Первайкиге вина стакан кандсь старшинати.

— Поминандак за упокой Елена стирнязень, — корхтай тейнза купецсь.

Старшинась симозе винать и вдруг бта шуфтомсь вастозонза: повсь сельмозонза исяконь „знакомайц“.

Курок сась рядсь Ванятиге. Сон сявозе стаканть, стясь вастстонза и кайгиста мярьгсь:

— Шумбра улеза Елена Ивановна! — и симозе стакан винать потмаксс.

Сембе келептезь кургснон и ваныхть.

— Арестовандамс мошенникть рахсеманкса! Сон ёньда лиссь! — пешкодсь старшинась.

— Норавак, ялгай, аф ламняс, пшкядсь Ванясь тейнза. — Ну-ка, хозяин, каяка тейне тага фкя стакан, — пеедезь корхтась цёрась. — Ванцаськ, кие сави арестовандамс. — Сон таргазе карманцтонза стирть именной сурксонц, нолдазе стаканти. — Хозяин, Елена Ивановна шиса, симан сонь шумбрашинц инкса!

Старшинась ушедсь лисема шрать ваксста.

— Кирдесть мошенникть, — мярьгсь Ванясь. — Сон мучендакшнесы Елена Ивановнать.

Тердсть приставть, полиция. Цёрась няфтезе, коза пякстаф стирсь, и сонь нолдазь. Старшинать сотнезь фталу кядензон и пякстазь тюрьмав, а сонь имениянц мизь торгса. Купецть семьясонза радостти ашель пе, ашель келе. Поминкать шарфтозь оцю пиркс. Ваняти купецсь макссь оцю награда и рьвяяфтозе стиренц лангс. Ванясь Елена Ивановнань мархта венцяндасть и ушедсть эряма пяк дружнайста и фкя фкянь пяк кельгозь.

Сёрмадозе  Чекашкин  Я.  К.,  Порапа
велеса,  Ковылкинскяй  р-нца.