Колхозонь эряф/1941/01/Марья Ивановна

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
Колхозонь эряф (1941), № 1 Январь edited by Игнатьев Г. А.
Марья Ивановна by
авторсь: Чехов, Антон Павлович, мокшекс ётафтозе: Аф содаф (аноним)
Колхозонь эряф. Эрь ковонь литературно-художественнай и общественно-политическяй журнал. Мордовскяй Советскяй писателень союзть органоц. — № 1 Январь 1941. — с. 46—48
 
[46]
Марья  Ивановна

Исяк мон получань „Будильникть“ эзда сёрма. Тя сёрмать эса эняльдихть тейне сёрмадомс рассказ обязательна юмористическяй и обязательна тя номерти. Паронь арьсезь, ушедса.

Пяк лац наряжаф гостинайса, кушетка лангса, конац шавфоль шобдаза-фиолетовай бархатса, озада ащесь комсь колмовушка кизоса од ава. Мярьгондсть тейнза Марья Ивановна Однощекина.

— Кодама шаблоннай, стереотипнай ушеткссь! — ювади лувись. Вечна ня господатне ушеткшнихть пяк лац наряжаф гостинайхнень мархта! Лувомаце аф сай!

Извиняюсь лувить инголе и молян сяда тов. Дамать инголе стяда ащесь комсь котувошка кизоса лофтана, цють ризнай шама од ломань.

— Ну, вов, вов... Тяфта мон и арьсень, — кяжияй лувись. — Од ломань, и непременна комсь котувошка кизоса! Ну, а сяда тов мезе... Содаф мезе... Сон анай поэзия, кельгома, а авась отвечай прозаическяй таксаса, или же, мекланкт, авась анай поэзия, а сон... И лувомонга аф карман!

Но мон сякокс рассказозень мольфтьса. Од ломанць ашезень сявонде сельмонзон од авать эзда и тошкась:

— Мон келькте тонь, чуднайзе, нльне тяниеньге, мзярда тонь эздот яфоди калмонь кельмоса!

Тяса ни лувись аф кирди и кармай сюцема:

— Чортсь сяволезе! Азондсазь эзь пряснон юмористокс, а каванясазь публикать разнай чертовщинаса, пяк лац наряжаф гостинайса, да кодама-бди калмонь кельме мархта Марья Ивановнаса! Тьфу!

Кие содасы, пади, тон луви, и видят эсь гневсот. А, пади, тон и аф видят. Минь веконьке ся мархта и цебярь, што коданга аф шарьхкодьсак, кие видесь, кие виноватсь ковть ала... Нльне присяжнайхне, конат судендазь Свиридовть, ашезь сода, кие виноватсь: Свиридов ли, ярмакне ли, мес кальдявста ащесть, синць ли присяжнайхне виноватт, мес шачсть светть лангс... Мезевок аф шарьхкодят тя модать лангса!

Кода тяза уле, кда тон видят, то и монга аф виноватан. Тон мусак, што монь рассказозе аф рахсефти, аф юмористичнай. Мярьктяма, што тон видят, кода самай праведнай мировой судья, хоть и тиендят тя случайста 119-це статьять коряс, лиякс мярьгомс, аньцек „внутренняй убеждениянь коряс“... Но сякокс-таки и монга аф виноватан...

Рахсефтемс ли тейне тяни, кда исяк ворьготькшнесь путеец-инженер мархта монцень законнай рьвязе, и кда монь сембе пакарнянень ёлгай перемежающай маштыкссь?

— Мезенкса ина тинь сёрматтада, кда...

Тя тяфта... но, штоба ламос аф корхнемс, арьсесть эсь [47]прясонт происшествиянь тяфтама комбинациять. Монь ворьгодсь авазе; тяка жа самай пингть ворьгоди рьвац и „Будильникть“ омбоце сотрудниконцка (тяниень легкомыслиять коряс тя пяк возможна); колмоцеть вдруг аф тяста аф тоста пчкяй козя оцяц, конанди сонць Захарин азозе, што кулы курок; нилецесь сяряди меланхолияса и мялец прянц ляцемс.

Минь сембе нилецьке аф сёрматтама. Мезьса ина мярьктяда пяшкодемс номероньконь? Аф стама ли произведенияса, конатнень тинць, публикась, кучсесасть эрь шиня пудса минь юмористическяй журналоньконь редакциязост. Тинь стака пудонтень эзда цють-цють кочкат тёждя золотниконя, да и сявок пяк оцю натяжка мархта... Тяфтане, кда минь сембе нилецьке макссаськ пряньконь эсь пичефксоньконди и аф карматама сёрмадома, то тейнть аф ули выигрыш: номерсь аф лиси, а эсь ярмакнень инкса сяда пара получамс хоть мезе-мезе, чем мезевок аф получамс... Лисемок тя положениять эзда и молемок сембе сяда тов и сяда тов, можна арьсемс тяфтама комбинация, конань эзда улельхть апак нолдакт и сембе 50 номерхне.

Минь сембе, мзяра эздонк ули Русьса, конат сёрмадыхть рахсефтемань колга, тяфтама жа ломаттяма, кодамат и тон, кодама и тонь братце, кодама и тонь своячницаце. Минь стамот жа нерваньке, стамот жа максоньке и шячиньке. Минь копорьганк арнихть стама жа карунят, кодамот и тиньге копорьгант. Минь мучендасамазь ся жа, мезсь и тинь. Арьсесть ина эсь прясонт, што минь сембе рахсефтемань колга сёрмадыхне прафтама пичефксс, мес пякстазь, например, Москуса идень лечебницать и сянкса, мес ломаттне нинге сявондихть таки взяткат, хоть и лувозь Гоголеньге. Пичефкссь, допустим, пяк оцю, проникновеннай и ваймонь сязи. И кда минь тяни, покоряндамок тинь „тят сёрмада, кда“..., максомок пря тя пичефксти, лоткатама сёрмадомда, учемок, мзярда панчсазь од лечебницать, то вазь ланга сембе существующай юмористикать!

А сонь, луви, нельзя вазь ланга. Хоть сон и ёмланя и серайня, хоть сон афи срхкафни стама рахама, конац ширепнель ба шамастонь мускулатнень и эньгянтьфтольхцень челюсттнень, а сембе сяка сон ули и тиенди эсь тевонц. Соньфтомонза аш кода... Кда минь тутама и кадсаськ тюрема вастть хоть фкя минутас, то минь эстокиге жа полафтсамазь дурацкяй колпакса и алашань бубенчикса шуттне да юнкерхне, конат сёрматкшнесазь эсь нелепай кельгомань похожденияснон командань коряс: кяржить! видить!

Стало-быть мон должен сёрмадомс, аф ваномок рьвязень изменанц лангс, аф перемежающ ай маштыксть лангс. Должен кода мялезе и кода маштан. Нльне вяре сёрматф комбинацияфтомонга мон должен сёрмадомс апак лотксек. Минь эздонк юмористическяй журналонь завсегдатайда (юмористическяй тевонь колга присутствиянь аф полафневи членда) сяшкава кржа, што минь лувофтама нльне страусонь сурса, конань, [48]кода содаф, эрь пильгсонза аньцек кафтонь сур и кажнайть лафтубрясонза аньцек тифтень пяк глупай пря. Лувосте-ка! А коса кржа служащайда, тоса грех анамс отпуск нльне пяк нюрьхкяня пингс: отечествазт вред можна тиемс.

Но все-таки муволь ба кочкамс теманя сяда цебярня! Ну, мезень толк Марья Ивановнань эзда, права? Кржа ли перьфпяльге тяфтама явленияда, кржа ли перьфпяльге кизефкста, конат...

Тон видят, кода кандидатсь виде, кона атказась присяжнай повереннайнь карьерать эзда.

Но пинге сембе сяка аделамс рассказть.

Ламос ащесь од ломанць пяк мазы авать инголе. Меколи сон каязе сюртуконц, каязень пильгстонза кямонзон и тошкась:

— Прощай, вандыс!

Сяльде сон кувалгодсь диванть лангс и вельхтясь ситцевай одеаласа:

— Дамать ингольде! — конфузяви лувись. — Да тя чуш, чепуха! Тя возмутительна! Городовой! Ломатть!

Да норавада, тяда эряскода... Пяк лац урядаф гостинайса дамась рисовандафоль маслянай краскаса простой котф лангс и нюрьгсь диванть вельксса.

 

1884.

 

 
  This is a translation and has a separate copyright status from the original text. The license for the translation applies to this edition only.
Original:

This work was published before January 1, 1929, and is in the public domain worldwide because the author died at least 100 years ago.

Public domainPublic domainfalsefalse

Translation:

This work is in the public domain in Russia according to article 6 of Law No. 231-FZ of the Russian Federation of December 18, 2006; the Implementation Act for Book IV of the Civil Code of the Russian Federation:

  • it was anonymously published before January 1, 1954 (more than 70 years ago).

This work is in the public domain in the United States because it was first published outside the United States (and not published in the U.S. within 30 days), and it was first published before 1989 without complying with U.S. copyright formalities (renewal and/or copyright notice) and it was in the public domain in its home country on the URAA date (January 1, 1996 for most countries).
This work was in the public domain in Russia on the URAA date January 1, 1996, according to the Law 09.07.1993 No 5351-1 which was enacted on that date:

  • it was anonymously published before January 1, 1946 (more than 50 years ago from 1/1/1996).

This anonymous or pseudonymous work is also in the public domain in other countries and areas where the copyright term of anonymous or pseudonymous works is 82 years or less since publication.

Public domainPublic domainfalsefalse