Page:Евангелие от Луки на мокшанском (1891).djvu/140

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
This page has been proofread.
134
Святое Евангеліе

да коста ёфнезень теенекъ сёрматфнень. 33 Эста-кигя стясьть синь да мрдасьть Іерусалиму. Тоса синь музь кефкіе тонафнефэнзэнъ да сембя иля улихнень-гя марса. 34 Сембя синь кортасьть, штэ Шкайсь видеста яриклась, да няфнесь пря Симонэньди. 35 Синьгя азэндэзь, мезе ульсь мартэстъ ки ланкса, да кода синь содазь Сонь кшинь синьдеманцъ кувалмэва.

Сяда кемниліеце пакшъ.36 Синь нянь кортамстэстъ Соньсь Іисусъ арась синь кучказэстъ да мярьгсь теестъ: „миръ вамъ!“ 37 Синь таяскадэмань да яведемань пачкъ арсесьть, штэ духъ няихть. 38 Сонъ мярьгсь теестъ: месъ пельхтяда да мезенкса сашэндыхть тинь седизэнэнтъ тяфтама арьсиматъ? 39 Ванэда Монь кядьнень да пильгэнень ланксъ: тя Монъ Моньсянъ. Капштамасьть Монь да ванэмасьть; веть духть сивеленза пакаренза ашъ, кода тинь няйхтяда Монь эсэнъ. 40 Тянь мярьгезь, Сонъ няфтезень теестъ кядензэнъ да пильгензэнъ. 41 Мзярда синь кенерьдемань да дивандамань пачкъ нень-гя ашэсть верэнда, Сонъ мярьгсь теестъ: Ули-ли тинь тяса кодама-вэкъ корманьтя? 42 Синь максьть Теенза пидефъ ка-