Page:Евангелие от Луки на мокшанском (1891).djvu/133

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
This page has been proofread.
127
отъ Луки.

латъ тага пшкяць Іисусэнь нолдаманцъ инкса, 21 Асинь сересьть: яськептькь, якькептькь Сонь. 22 Пилатъ колмэцеда мярьгсь теестъ: кодама кальдявъ тись Сонъ? Монъ мезе-вэкъ ашэнь му Сонь эздэнза шавмашка. Наказаса ина Сонь да нолдаса. 23 А синь оцьу вайгельса анасьть Сонь яськептемсъ. Синь да первосвященникнень серемасна вишкя сявсь. 24 Пилатъ путэзя тіемсъ синь анамаснэнъ корясъ: 25 нолдазя теестъ ломанень шавмань да ломанень мутендаманкса мурьявъ путфть, конань синь анасьть, а Іисусэнь максэзя синь кядезэстъ. 26 Сонь вятемстэнза сявезь паксяста ётай Симэнъ лемса Кириней ошэнь эряйть, да путэзь сонь лангэзэнза крёзть, да кошардэзь сонь кандэмсъ Іисусьть мельгя. 27 Іисусть мельгя мольсть лама народъ да аватъ-ка, конатъ летьнязь аварьцть Сонь инксэнза. 28 Іисусъ теестъ шарфтэзь мярьгсь: Іерусалимень стирьть! тяда аварьдя Монь инксэнъ, аварьдеда эсь инксэнэнтъ да иденьтень инкса. 29 Веть сайхть стама шитъ, конаста мярьгихть: Павазуфтъ идень афъ шачфтыхня, да идень афъ потяфнихня. 30 Эста кармайхть кортама пантнэньди: прада минь лангэзнэкъ, да куборхненьди: вель-