Тядясь. | 19 |
— Ульсь. Сюволязь, шорязь. Ня ломаттнень аш аф визькссна, аф совестьсна! — ивадьсь тядясь.
— Мезенди тейст виздемас? — кеподемок лафтувонзон, мярьгсь Николайсь и ушедсь азондома, мес тядяти эряви эрямс ошса.
Тядясь кулхцондозе ялгань заботливай вайгяльть, ванць лангозонза лофтанаста пеедезь и, сонь доказательстванзон апак шарьхкотть, дивандась тя ломанти и ласковай довериянь чувстванцты.
— Кда тяфта мярьгсь Пашась, — мярьгсь тядясь, — и аф тесниндатя тонь...
Сон лоткафтозе тядять:
— Тянь колга тят пичедь. Мон эрян ськамон, аньцек шуроста сашенды ширезон сестразе.
— Тяфтак кшида ярхцама аф карман, — марявиста арьсесь тядясь.
— Кда ули мяльце — тев муви! — мярьгсь Николайсь.
Тядяти тевонь колга арьсемать эса апак аерфтт содонфоль ни ялгаснон мархта цьоранц и Андрейнь работаснон мархта представлениясь. Тядясь шаштсь Николайнь малас, варжакстсь сонь сельмозонза и кизефтезе:
— Муви?
— Монь хозяйствазе аф оцюня, холостяцкяй...
— Мон аф сянь колга, аф кудоннеть колга! — сетьмоняста мярьгсь тядясь.
И грустнайста куфкстсь, эсь прянц марязе сингордафста сянь мархта, што сон ашезе шарьхкодь тядять. Николайсь, близорукай сельмосонза мзелдозь, думандазь мярьгсь:
— Вов кда ба Павелонь мархта васьфтемста тон тяряфтолеть куляксамс сонь кядьстонза сят крестьяттнень адресснон, конат кизефнесть газетат...
— Мон содасайне синь! — ивадьсь сон кенярдезь. — Мусайне и сембонь тиса, кда мярьгат. Кие думандай, што мон кандан запрещеннайхть? Фабрикав каннень — слава тебе, господи!
Вдруг тядять кеподсь мялец тумс ков бди китнень эзга, вирьхнень и велетнень вакска, копорьсонза кяскавня мархта, кядьсонза палка мархта.
— Тон, лефкскяй, путомака монь тя тевти, мон эняльдян тейть! — корхтась тядясь. — Мон тейнть везде молян. Сембе губерниятнень эзга, сембе китнень мусайне. Карман якама тялонда и кизонда, — мянь калмоти тумозон, — странницакс — дряй тя тейнь кальдяв долясь?
Тядять седисонза стакаль, мзярда сон эсь прянц няезе кутфтома странницакс, конац анци Христа ради велень куттнень вальмала.
Николайсь салаваня сявозе тядять кяденц и судордазе эсь лямбе кяденц мархта. Тоса, варжакстомок часттнень лангс мярьгсь:
— Тянь колга минь карматама корхтама сяда меле!
— Лефкскязе! — ивадсь тядясь. — Иденьке, минь седиеньконь сембода дорогой пакшсна, воляснон и эсь эряфснон макссесазь, юмсихть эсь прянь апак ужяльтть, — а мезе мля мон, тядясь?
Николаень шамац лофташкадсь, сон сетьмоняста корхтазевсь, сонць ласковайста ужяльдезь ванць тядять лангс:
— Мон, содасак ли, тяка весть кулян тяфтама валхт...
— Мезе мон могу азомс? — печальнайста прянц шуказь пшкядьсь тядясь и вийфтома яфодезь келептезень кядензон. — Кда ба монь улельхть валне, штоба азомс эсь тядянь седиезень колга...
Тядясь стясь, бта кеподезе вий, конац касондсь сон мяштьсонза и пяшкотькшнезе прянц кяжень валхнень самаснон мархта.
— Аварьгадольхть ба ламотне... Нльня кяжихне, совостьфтепне...
Николайсь станяжа стясь, тага варжакстсь часттнень лангс.
— Тяфта арьсеськ — тон йотат эряма ошу монь ширезон?
Тядясь апак корхтак люкштядезе прянц.
— Мзярда? Тон куроконя! — эняльгадсь сон и ляпоняста поладозе:
— Тейнь, права, кармай улема тревожна тонь инксот!
Тядясь дивандазь варжакстсь лангозонза, — мезенди сон эряви тейнза? Прянц комафтомок, смутяфста мзелдозь, сон ащесь тядять ингоде сутулайста, близорукайста, простой равжа пиджакса щафста, и сембось сонь лангсонза ульсь тейнза чужой...