Page:Колхозонь эряф 1940-01-2 051стр.jpg

From Wikisource
Jump to navigation Jump to search
This page has been proofread.

Чапаевсь 49

 

И мзярда синь сетьмость — лоткась печальнай аф каштордомась. Тяфта ульсь минуташка, и вдруг толпать эзга кашторгодсь тошкамась:

— Еленась... Еленась лиссь... Куницынась...

Ящикть лангс стясь Куницына Еленась. Ульсть ёфси равчт Еленань светлокаряй чудеснай сельмонза. Вишкста кяденц мархта сон ётафтсь щёканц ланга, усмонц ланга, шяярь пакшензон прдазень руцянц алу, а руцянц кафцьке кядензон мархта плотнайста люпштазе прянцты.

И мярьгсь кайгиста, кода бта эстейнза:

— Ялгат!

Немойготф, учи толпась марнек ванць лангозонза.

— Мон азса тейнть прощандамста, ялгат, што минь карматама улема фронтокс, а тинь, кепотьксонди сявомс, тылкс, но фкяти омбоцефтома коданявок эрямс ёфси аш кода. Фкя фкянди лезкссь, минь лезксоньке — вов мезьса ащи тяни главнай задачась. Мзярда минь карматама содамонза, што фталонк сембось ащи спокойнайста, да лац, мезьське тейнек ули аф стака, ялгат. А кда тиньге тяса тевонте кармайхть молема кальдявста — кодама сон ули, войнась? Минь, рабочайхне, аф зря мучендавме ня кафта кизотнень — али зря, али напрасна? Аф, ялгат, тя сембе тевонкса. Вов, сявомс кепотьксонди, и миньге мольхтяма, аватне: отрядса минь эздонок комсь котува ломань. Минь станяжа шарьхкодеськ, кодама пингса эряй сембе странаньке. Эряви, значит, молемс — вов и сембе, мезе эряви азомс! Аватне — тядятне, рьвятне, стирьхне, сестратне, невестатне, ялгатне — сембе тейнть кучендсазь монь вельден эсь мекольдень поклонцнон. Прощайте, ялгат, уледа кемот духса, а минь станежа...

Тейнза ответонди тёжянь вайгялень мяштень кенярдемась, седиваксстонь валонь макссемат, благодарность ёну, эрек валонкса:

— Эх, Еленка, тейть ба министоркс улемаль! Ну и ава — кода машина работай!

Толпать эзда яцесь, ящикть лангс куцсь сире ткачсь, конань лангсоль тюжя нюрьхкяня пинжаконя, прясонзоль мянготьф кепкаль, пильгсонзольхть валенкат. Атять коськаза шамац пяшксель равжа крхка китькста, аф шарьхкодевиста мотердсть трванза. Летьке, но вандолды сельмонзон эзда, кенярьф шаманц эзда, кода волнатне, няевсть пефтома кенярдемань мяльхне:

Да, минь отвечатама... отвечатама... — Сон шорявсь афламос и вдрук штафтозе сивай, шаржана прянц. — Кочкседязь тинь минь содаськ мезенди! Сембонь няйсасть, сембонь варжасасть, можи, и ёфси аф мрдатада тейнек. Минь, тинь алянте, — аш мезевок, што стака, азсаськ тяфтане: арда! Кли эряви молемс — значит, молемс. Аш месть тяса кяльхть шовсемс. Аньцек ба эсь тевоньконь аф сраминдамс, — вов сон, тевсь!
4Колхозонь эряф