Тя улсь ся самай аф кельгома морось, конаннь кулезя Петькась ся илядня, мзярда эрьгоць Сенемя озерати мольмоста. И, кемоста кярьмоць атять шава ожяс, а сонць ванць шуфтнень шири и учсь няймос ненгя апак содак ломантть.
Шуфтненди кярьмочнезь, кемоста шатадондазь, шарксть эзда лиссь Ермолайсь. Сон лоткась, шюкадезя тапоряф прянц мезенгс бди шукшсь сурсонза и апак корхтак тусь сяда тов.
— Эк кода симсь! — мярьксь Иван Михайловичсь, кяжиясь сяс, мес Ермолайсь тяфта кемоста эйфтезя Петькать. — А тон, Петька, месть пелять? Ну ирецта и ирецта. Кржа ли тяфтамонда миннь якайхть!
Петькась изь корхта мезева. Сельмя шурхконза сонь шашцть, сельмонза пиндолгоцть, а зырнати губанза пуромст марс. И апак учть сонь шаманц лангс лиссь кяжи пеедема кода мярьгат аньцек тяни сон шарьхкоць мезя бди эрявикс, бта пуць кодама-бди решение и тя решениять путозя апак мрдак.
— Иван Михайлович — вишкста сон мярксь, сонць ванц атять сельмос, — а вдь тя Ермолайсь шавозя Егор Михайловичть.
Веть оцю кить ланга ластя тревожный куля мархта раз’езцта арць Алёшинав Серафим дядясь. Арць тиссь ульцяти, сон чокаць локшоса крайной кутти и юваць од Игошкинтти, штоба сон сяда курок ласьколь председателти, а сонць тусь ардозь сяда тов, сидеста лотксесь эсь ялганзон вальмаснон ала.
Сон кемоста стукась председателть воратас. Апак учть мзярда панчсазь кенкшть, сон комоць пирьфть вельдя, панжозя пондамать, сувафтозя алашанц и сонць сувась сяда курок куду, коса ни кырвясиесть тол.
— Месть тон? Кизефтезя* председателсь, сонць улсь удивленнай Серафим атять лангс, сяс мес сон улсь спокойнай... а тяни месь бди ветть сась.
— А вов месть! — мярксь Серафим дядясь, сонць ёрдазя тапаф такянц моркшсь лангс, конац улсь пацкаф шовда вернь пятнаса — вов месть, штоба тинь сембя урадольдя! Ведь Егорсь ковонга из оргочня, а сонь миннь вирнеськонь потмоса куломс шавозь.
Куць пяшкоць ломаньдя. Фкять эзда омбоцети пачкоць куля
76