сяряди. А тётьмакня тяннь аф шарьхкоцазь и корхтайхть мондейнь: «Вов Петькась тяфтама хмурай и скучнай».
— Монь пейнзя сяряди, — согласидондась Петькась. А* синь разве шарьхкодихть? Синь, Иван Михайлович, мезнява аф шарьхкодихть. Тяса стадонга сяряди. А синь — мес да мес?
— Таргамс эряви. — Мярьксь Иван Михайловичсь. Кда* тутам меки то суватам фельшерти и сон эзкие таргасы.
— Монь... Иван Михайлович аф кемоста тяни сяряди, исяк пяк сяряць, а тячи сярятьфсь ётни, — аф ламос апак корхтак ащемода меля азондозя Петькась. — тячи аф пейнза, а прязя мес бди сяряди.
— Ну вов, няйсак. Дялеть скучадонда, да скучадондат. Суватам фельшерти, сон кодама, кодама микстура максы или порошокть максы.
— Монь тячи прязя пяк сяряць, — корхтась сяда тов Петькась, конац вохси изь вешь, штоба таргалезь сонь здоров пейнзон и максолхть тейнза сяпи микстуркат и шапама порошокт.
Ну тяфта сяряц! Тяфта сяряц! Цвбярь аньцек, што тяни сон ётась.
— Вов няйсак, и пейхня аф сярядихть, и пряця ётась. Прокс цебярь — мярькс Иван Михайловичсь, сонць сятявняста пеець эсь седой усанзон пачк.
— «Цебярь, — таргазя ваймонц Петькась — цебярь да аф прокс».
Синь ётасть кинять кувалмова и озасть эчкя келу шочкть лангс.
Иван Михайловичсь таргазя табак мархта киседнц, а Петькась ащесь ваксонза озада и мезнява изь корхта.
Вдруг Иван Михайловичсь марясы, што Петькась вишкста шашць теезонза и кярмоць сонь шава ожязонза.
— Тон мезя! — кизефтезя атясь, кда няезя кода лофтамс цёранясь и зырнаць сон прокс.
Петкась из корхта мезнява.
Кие бди, сась аф ровнай аськолмаса и морась мора.
Тя улсь стака и смыслафтома мора, иретьф вайгялсь юваць:
Иэ-эха! И ардон, эх-ха-ха! |
75