Абетта меля няймос Васькать танга изь удала. Мамац тусь муськомонь оргяляма и кошардозя сонь куца аф оцю сестранянц Еленать ванма.
Кода валда, мзярда, мамаць тушонц и кадондозя сонь Еленкать мархта, сон навсесь теенза всякай лоскотт и цюрбаконят и мзярс сон налхксесь мархтост, спакойнаста тушенць ульцяв и кодак няйсы маманць, мрцесь Еленкать тейс, и кода-бта теестонза изь тушенд.
Но тячи Еленкась улсь аф пяк хорай и ордачнесь. И мзярда, навась тийсь теенза мацинь долга да круглай, кода мячь, модамарь, сон тусь кенкшть шири, Еленкась кепоць тяфтама пишкодма, што ётай куцнон ваккска сусед авасна, варжаксць вальмава и шукштась Петькати сурсонза, думондась, што сон тийсь сестранцти кодама-нябуть аф пара тев.
Куфкстась Петькась, озась Еленкать ваккс эчкя одияла ланкс, ацаф мастора, и горяв вайгяльса уйфць теенза морама весяла моронят.
Мзярда мрдась мамац шовдалгачнесь-ни, и мекпяли нолдаф Петькась ков кельги лиссь кенчксть эзда и кармась вяшкондема Васькать терьнема.
— Эх, тон! — сингордазь юваць Васькась ненгя ичкиздя. — И мес, Петька, мон тонь шинь перьф вешендийхтень и изийхтень му?
И исця учь, мзярда Петькась мезя-ня буть азы, Васькась курок азондозень сембя отнень мезя кульсь шинь перьф. А отта Васькать улсть лама. Клёк вася, раз’езть тейса кармайхть тийма завод. Омбоцесь, вирса ащи палатка, и ся палаткать эса эряйхть пяк цебярь ломатть, конатнень мархта сон, Васькась, содасыень-ни. Колмоцесь, Серёжкать аляц сязезя тячи Серёжкать, и Серёжкась парась сембя ульцять келес.
Но аф завоць, аф платинась, аф ся, што саць Серёжкати алянць эзда, мезкса сон из диванда и изь мутендав кода ся, што Васькась кати-кода содазя ся палаткать и клёк вася азонцы сонь колганза теенза Петькати.
— Коста тон содасак палаткать? — кизефтезя абижаф Петькас. — Мон брать, монць васенькавак сембонь содасаень, мархтонь тячи история лиссь.