— Давай итненди саласькаста поезд тийхтям, — апак учт пшкяць Петькась. — Мон улян паровоз, — тон машинист, а синь — пасажирхт. А ванды марса молхтям Иван Михайловочти и энельгаттам. Сон цебярь, сон тоньгя тожа тонафттанза. Цебярь, Васька?
— Ненгя-ба осал!
— Тяфта* и исть сялгад цёратня, а ненгя сяда кемоста ялгаксцть. Илядень берьф гуркснесть аф оцюнятненц мархта. А шовдава марса тусть цебярь ломанти, Иван Михайловичти.
2.
|
Васькась Петькать мархта молсть урокс. Вреднай Серёжкась лиссь воратанява и юваць:
— Эй, Васька! А ну-ка, лувк. Вася мон тонь колмоксть маття сялдазть ланга, а тоса ненгя ветексть мзяра тоса сембода*
— Адя, Петька, шавсаск сонь, тердезя обижаф Васькась. — Тон весть мацак, да мон весть. Кафоннек ладятам мархтонза. Мацаск вест-весть да тутам.
— А тоса сон тифтень кундасамязь да шавсамязь, — отвецясь сяда осторожнай Петькась.
— А минь аф карматам тифтень, минь карматам валда марса. Тон марса, и мон марса. Давай Петька мацаск весть-весть ды тутам.
— Аф эряви, — атказась Петькась.
— А то тюрьма ёткста книгатнень сязендемс можна. Сай кизось, минь няфцаск теенза. И штоба афоль, дразя и штобы минь нерятастонок калхнень афолхцень таркся.
— Сембя сяка кармай тарксемост, — куфкстась Васькась.
— Аф кармай. Минь тяфтама васц нерятанесконь ёрдасаск, што сонь коданга аф мусы.
— Мусы, — аф весяласта азозя Васькась. — Сон хитрай, да и «катоц сонь» хитрай, оржа.
— Мезя кда хитрай. Минь минць тяни хитрайхтям. Тонь ни кафкса кизотня моньгя кафкса, значит, кафоннек тяни мзяра?
— Кимготува, — лувозя Васькась.
— Ну вов, тейнек кимготува, а теенза вехса. Значит минь сяда хитрайхтям.
9